методичні рекомендації

        Реформування української  системи освіти відбувається у відповідності до світових тенденцій, які встановлюють пріоритет творчого розвитку, критичного мислення, компетентностей особистості над традиційним заучуванням  знань і вмінь. 

       Вчитель не стільки контролює вивчення і відтворення  учнем певних знань і відповідних вмінь, а допомагає і підтримує його у процесі засвоєння і застосування нових знань на практиці з урахуванням його особистих здібностей та природних нахилів.

      Відповідно до цього змінюються традиційні підходи до змісту освіти, і зокрема, в трудовому навчанні учнів. Так, сучасний розвиток суспільства та виробництва потребує не лише навчати учнів запам’ятовувати і відтворювати техніко-технологічні знання та прийоми роботи інструментом, а й застосовувати такі знання та вміння на практиці  – через розв’язання творчих завдань (виконання навчальних і творчих проектів), формування відповідного досвіду.

       Реалізація такої моделі забезпечується змістом трудового навчання учнів у 5-9 класах.

Трудове навчання — загальноосвітній предмет, який становить основу предметного наповнення освітньої галузі “Технологія”.

Головна мета трудового навчання – формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства.

Досягнення цієї мети забезпечується змістом трудового навчання, який розроблено відповідно до Державних стандартів освітньої галузі “Технологія.

Реалізація змісту навчальної програми повинна забезпечувати розв’язання таких завдань:

•   формування в учнів технічного світогляду, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і науки;

•   формування в учнів практичних навичок  творчої діяльності, творчого та критичного  мислення в процесі вивчення проектної технології;

•   ознайомлення учнів з місцем і роллю інформаційно-комунiкаційних технологій в сучасному виробництві, повсякденному житті;

•   формування культури поводження з різноманітними засобами праці;

•   створення умов для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів;

•   формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;

•   виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність;

•   створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Реалізація змісту навчального предмета передбачена за трьома варіантами програми:

-   для хлопців;

-    для дівчат;

-   для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат.

Програма характеризується спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до віково-статевих особливостей учнів, їхніх інтересів, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, регіональних умов та кадрового забезпечення.

Навчальна програма побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних (обов’язкових), варіативних (на вибір) та базового (для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат) модулів.

Інваріантний зміст трудового навчання розрахований на засвоєння окремими групами хлопців і дівчат. Він займає приблизно половину навчального часу. Інваріантна складова вивчається у першому півріччі, варіативна – у другому. У 9-му класі спочатку вивчають варіативний модуль, потім проектують та виготовляють комплексний виріб.  Навчальний заклад самостійно формує змістове наповнення варіативної складової з запропонованих варіативних модулів.

Варіативні модулі розраховані на 16 годин кожен. Розроблено окремі переліки варіативних модулів, які можуть вивчатися у 5-6 класах та у 7-9 класах. Ці модулі, з зазначеного переліку, обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій наповнюваності класів та бажання учнів. Вивчення варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них.

Зміст трудового навчання для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат складається лише з варіативних модулів. При цьому, учні мають освоїти базовий модуль. Наскрізними лініями, що закладені у зміст базового модуля є:

· проектування виробів ( у 5-му класі основи художньо-конструкторської діяльності);

· конструкційні матеріали;

· основи техніки і технологій.

На освоєння навчального матеріалу передбаченого базовим модулем не відводиться окремих годин. Він вивчається інтегровано з вивченням варіативних модулів. Учителеві на початку навчального року слід спланувати перелік та послідовність вивчення варіативних модулів, а також розподілити навчальний матеріал, передбачений базовим модулем.

Наприклад. У 8-му класі з сумісним навчанням  обрано 4 варіативні модулі: технологія токарної обробки деревини; технологія вирощування рослин та догляду за ними; технологія писанкарства; технологія оздоблення одягу. Навчальний матеріал базового модуля для 8-го класу можна розподілити таким чином:

Варіативний модуль	Зміст базового модуля
Технологія токарної обробки деревини	Фактура матеріалу. Виконання ескізного малюнку виробу із зазначенням інформації необхідної для його виготовлення
Технологія оздоблення одягу	Матеріали хімічного походження (штучні, синтетичні). Їх переваги і недоліки у порівнянні із натуральними матеріалами. Способи отримання штучних і синтетичних матеріалів. Їх вплив на здоров’я людини і навколишнє середовище. Ритм. Динамічні й статичні форми. Рівновага.
Технологія писанкарства	Комбінаторика у художньому конструюванні. Симетрія і асиметрія
Технологія вирощування рослин та догляду за ними	Відомості про основні базові технології: механічні, хімічні, біологічні, енергетичні, інформаційні.

У 6-му класі з сумісним навчанням  обрано 2 варіативні модулі: технологія виготовлення дерев’яної іграшки та технологія виготовлення народної ляльки. Навчальний матеріал базового модуля для 6-го класу можна розподілити таким чином:

Варіативний модуль	Зміст базового модуля
Технологія виготовлення дерев’яної іграшки	Метод комбінування. Моделі-аналоги, опис об’єкта проектування. Аналіз конструкції  проектованого виробу  (порівняння зразків-аналогів, визначення їх позитивних і негативних ознак в конструкції тощо). Площинна розмітка. Види конструкційних матеріалів, які застосовуються для проектування і виготовлення виробів: тонколистовий метал, дріт. Еволюція знарядь праці.  Машина як вид техніки.
Технологія виготовлення народної ляльки	Види конструкційних матеріалів, які застосовуються для проектування і виготовлення виробів: тканини (бавовняні, льняні), фольга. Особливості розмічання на різних конструкційних матеріалах.

     

Структура та зміст інваріантних та варіативних модулів побудована таким чином, щоб учні спочатку освоїли основи технології обробки певних матеріалів, а потім приступили до проектної, творчої діяльності. Засвоєння учнями технічних знань (призначення і будова інструменту, устаткування і т.д.), вмінь виконувати технологічні операції має другорядне значення. Їх якість і глибина вивчення мають підпорядковуватися завданням проекту, який виконують учні. Якщо учні не використовуватимуть певні технологічні операції під час роботи над проектом, то і ознайомлення з ними має бути поверхневе. Критерій оцінювання «застосовувати при роботі над проектом» є значно вагомішим ніж «знати» та «вміти виконувати окремі технологічні операції».

Трудове навчання у 5-9 класах базується на практичній діяльності учнів. Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичних робіт, не витрачаючи на це окремого навчального часу. Однак, не виключається можливість проведення уроків засвоєння нових знань, під час яких вчитель може розкрити навчальний матеріал всього модуля, або його окремої частини. Такі уроки у навчальному процесі можуть бути одиничними.

      У 5-му класі учні вивчають найпростіші прийоми обробки фанери, ДВП, тканини, прийоми роботи із шаблоном, виготовляють на основі цього найпростіший  виріб запропонований учителем. Після цього, під час вивчення наступного розділу, учнів навчають основам художньо-конструкторської діяльності: вибір форми конструйованого виробу із застосуванням методів проектування, обґрунтування вибору, планування відповідних операцій тощо.

       У 6-9 класах учнів залучають до проектної діяльності. Так, змістом програми передбачено, що з 6-го класу учнів навчають працювати з інформаційними джерелами, знаходити інформацію, яка стосується теми проекту, відбирати та аналізувати інформацію (зразки об’єкту проектування), застосовувати методи проектної діяльності, планувати технологічний процес з виготовлення виробу та здійснювати відбір матеріалу та інструментів.

      В залежності від складності конструкції та затрачених коштів на матеріали, доцільно проводити елементарне економічне обґрунтування виробу перед тим, як його буде виготовлено. Якщо виріб потребує дорогих за вартістю матеріалів чи устаткування (що буде добре видно після визначення його собівартості), якого немає у шкільній майстерні, то учитель пропонує учасникам проекту переглянути конструкцію виробу, замінити конструкційний матеріал на інший тощо. Це не лише розвиває технічне і технологічне мислення учнів (обґрунтування конструкції, добір інструментів тощо) але й привчає до економного використання матеріалів, наукової організації праці тощо.

Під час роботи у навчальній майстерні особливу увагу слід звертати на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.